Галицькі вергуни: солодкий рецепт із Гамаліївки
Знаєте, є такі страви, що їх смакуєш раз — і назавжди запам’ятовуєш. Вергуни Гамаліївка рецепт зберігає вже не одне покоління господинь із цього мальовничого села під Львовом. І от чому саме ці вергуни такі особливі — зараз розповім.
Коли вперше потрапляєш на кухню до місцевої господині, одразу чуєш цей неперевершений аромат. Ну той самий. Що нагадує дитинство, бабусині пригощання, затишні зимові вечори. Вергуни тут готують не абияк — це ціле мистецтво, скажімо так.
Інгредієнти для вергунів
А складники, власне, прості. Дуже прості.
Для тіста потрібно:
- Борошно пшеничне — близько 500 г (хоча кожна господиня додає по-своєму)
- Яйця — 3-4 штуки
- Сметана жирна — 2-3 столові ложки
- Горілка або коньяк — 2 ложки (от дивина, але саме вона робить вергуни хрусткими!)
- Цукор — 1-2 ложки
- Сіль — дрібка
- Олія для смаження — багато, бо смажимо у фритюрі
І ще цукрова пудра для посипання. Багато пудри. Дуже багато.
Підготовка тіста
Тож починаємо.
Яйця розбиваємо у велику миску. Додаємо цукор, сіль — і збиваємо віночком хвилин п’ять. Або доки не з’явиться піна. Хоча… краще не перебивати, бо тісто стане занадто пухким. А нам потрібна еластичність, розумієте?
Далі додаємо сметану. Перемішуємо. І от тут — увага! — вливаємо горілку. Багато хто дивується: навіщо алкоголь у солодке тісто? А секрет у тому, що спирт швидко випаровується при смаженні і створює ті самі бульбашки повітря всередині. Завдяки цьому вергуни Гамаліївка рецепт виходять неймовірно хрусткими.
Тепер борошно. Його додаємо поступово, ложка за ложкою, постійно вмішуючи. Тісто має вийти еластичним, але не крутим — певною мірою м’яким, щоб легко розкачувалося.
І ще одне. Тісту треба відпочити. Так, відпочити! Накриваємо його рушником і залишаємо на столі хвилин на 20-30. За цей час клейковина розслабиться (так би мовити), і розкачувати буде легше.
Покрокове смаження вергунів
Коли тісто відлежалося — час найцікавішого. Розкачування і смаження.
Беремо частину тіста (загалом, грамів 150-200), решту накриваємо, щоб не сохло. Розкачуємо на дошці дуже тонко. Дуже. Близько 2 мм завтовшки. Або навіть менше, якщо вмієте — буде ще хрусткіше.
Нарізаємо на смужки. Ширина? Ну, сантиметрів 3-4, довжина — 8-10. Хоча у кожної господині свої мірки, знаєте. Посередині кожної смужки робимо надріз — такий повздовжній розріз, як кишеньку. А потім один кінець просовуємо крізь цей розріз — виходить така собі вузлувата форма. Класична для вергунів.
Розігріваємо олію у глибокій сковороді або казанку. Температура? Градусів 180. Як перевірити — кидаємо шматочок тіста. Зашипів і спливає — готово.
Опускаємо вергуни у киплячу олію. Вони одразу спливають. Смажимо буквально по 30-40 секунд з кожного боку. До золотистого кольору. Не темного! Якщо пересмажити — будуть гіркі.
Секрети хрусткої текстури
От тут — найважливіше. Чому у когось вергуни виходять хрусткі та повітряні, а у когось — ні?
- Перше — температура олії. Надто гаряча — згорять зверху, всередині сирі. Холодна — всмокчуть жир і будуть важкі. Золота середина — ось що треба.
- Друге — товщина тіста. Тонко розкачали — хрустять. Товсто — ні. Просто ні і все.
- Третє (а це важливо!) — горілка у тісті. Або коньяк. Можна й без неї, але тоді структура буде інша. Менш повітряна, певною мірою.
- І четверте — не накривати вергуни одразу після смаження. Нехай лежать на папері, який вбирає зайвий жир. Нехай “дихають”. Накриєте — відмокнуть від пари.
За різними спостереженнями досвідчених господинь, ідеальна хрусткість вергунів із Гамаліївки тримається години 3-4 після приготування. Потім вони трохи м’якшають. Але залишаються смачними!
Лайфхаки для посипання та подачі
Тепер про подачу. Бо це теж важливо, уявіть.
Цукрова пудра — обов’язково. Посипаємо щедро, поки вергуни ще теплі. Пудра трохи розтає на поверхні і створить солодку глазур. От такий собі простий, але ефектний трюк.
Деякі господині додають ванільний цукор до пудри. Або корицю. Скажімо так, ці спеції надають особливого аромату. Хоча класичний вергуни Гамаліївка рецепт передбачає просто пудру. Без зайвого.
Подавати можна:
- З медом — класика, яка ніколи не набридає
- З варенням із ягід (малина, вишня) — кислинка чудово доповнює солодкість
- З сметаною — от як у старовину їли
- З чаєм або кавою — ідеальне поєднання
Або просто так. Так, просто так! Бо вони самі по собі настільки смачні, що нічого більше й не треба.
До речі
Знаєте, що найцікавіше? У Гамаліївці вергуни готують не лише на свята. Їх смажать просто так — коли гості завітали, коли діти просять солоденького, коли душа просить чогось затишного. Це як з тими стравами, що об’єднують людей за одним столом.
І ще момент. Тісто можна заморозити. Розкачали, нарізали — і в морозилку. Потім дістаєте, даєте трохи відтанути — і одразу у смаження. Зручно, коли раптом гості нагрянули. Чому ні?
Багато хто каже, що найсмачніші вергуни виходять у чавунному казанку. Мовляв, він рівномірно розподіляє температуру. Можливо, в цьому щось є. Хоча у звичайній товстодонній сковороді теж чудово виходить.
